Зробити Graffiti.Org.Ua домашньою сторінкою Додати до обраного Контакти
Graffiti.Org.Ua: Українське граффіті Graffiti.Org.Ua: Украинское граффити  
Стартова Граффіті Інформація про граффіті Форум про граффіті Фотолог на Граффіті.Org.Ua Пошта на Граффіті.Org.Ua Каталог граффіті сайтів Контакти Карта сайту
 

СЕКС, НАРКОТИКИ і GRAFF-and-ROLL

автор: лодек_ПСяКРев

Сьогодні багато людей з тих, хто цікавиться чи займається графіті або стріт-артом, відчувають певний хаос у способах аргументації, мотивації чи маніфестації їх діяльності. На них тисне не просто стовп вагою скількись-там кіло – вони перебувають під важким пресом стереотипів і дезінформації стосовно об’єктивної картини еволюції вуличного візуального мистецтва. Необхідно відійти від тої логіки, коли правим є той, хто голосніше крикне, більше заплатить, першим скаже. Якщо вас хвилюють перипетії того процесу, в результаті якого з’являється ціннісний еквівалент Мони Лізи, і не будь-де, не в якихось-там палацах сучасного мистецтва, а просто на вулиці. Коли цей об’єкт не будуть охороняти озброєні люди (як усім відомий скульптурний шедевр (тридешний стікер) у Мавзолеї), і у будь-який момент ви навіть можете усе зруйнувати, привласнити чи зігнорувати. Словом, якщо вас впирає тема, то до вашої уваги уривки з чорнових нотаток до книги під назвою “Graff-and-Roll”!

ГРАФІТІ. Це поняття має саме безпосереднє відношення до вуличного малювання і, водночас… не має абсолютно ніякого. Такий собі парадокс. Перша теза пов’язується з тим, що словом “графіті” стали називати те, що ми і маємо на увазі і, набираючи слово graffiti у пошуковій системі інтернету, - ми отримуємо саме той результат, на який сподівались. Однак, друга теза зводиться до того, що означення “графіті”, насправді, не може стосуватись того вуличного малювання, про яке ми говоримо. І не тому, що в мистецтвознавській термінології італійським словом “graffiti” позначають шкрябання (scratching) позбавлене мистецької цінності (проте часто наділене історичною – наприклад графіті Софії Київської, графіті з римських Помпей).* “Графіті” не є “графіті” тому, що графіті насправді стосується виключно стихійної, позбавленої естетичної мотивації діяльності, результатом якої є шедеври примітивізму і міського фольклору (у кращому випадку), або просто візуальне забруднення (у гіршому).** Саме це переважно і бачили в новойоркському райтингу (див. далі) журналісти різних-там “Ню-Йорк Таймс”, які і прищепили словечко “графіті” до цього явища. Слід визнати, що творчість райтерів тоді рідко давала привід вважати себе не за вуличне сміття. Проте мотивація подібного активізму, цінності, амбіції та подальше зростання субкультури, що на цій основі виникла, говорили про те що, цей рух – не є “графіті” в класичному його розумінні.

МУРАЛІЗМ. Ми розглядаємо діалектику розвитку вуличного малювання хронологічно, тому на деякий час перейдемо від проблемної ідентифікації сучасного графіті до напрямку монументального мистецтва, вирішальний вплив якого на вуличне візуальне мистецтво сучасності незаслужено недооцінений. Йдеться про муралізм (мураль – стіна, мур). Цей настінний живопис пов’язується з іменами мексиканських художників Дієго Рівери, Хосе Клементе Ороско та Давида Альфаро Сікейроса. Тому рух, який вони представляли часто називають мексиканським муралізмом. На його технологію і образну мову вплинули такі речі як композиційність фресок епохи Відродження, наїв та епічність мексиканського індіанського народного мистецтва, європейський модерністський живопис (кубісти, Матісс), а також принцип відданості мистецтва революційній боротьбі. Це все звучить надто академічно і не зрозуміло - як муралізм міг вплинути на сучасне молодіжне малювання вулиць. Проте він вплинув. Взяти хоча б той факт, що муралісти вперше почали розмальовувати зовнішні бетонні стіни міста. В 30-тих роках Давид Альфаро Сікейрос вперше використав для цього аерозоль, який сам і сконструював (по типу пульверизатора). Але не це мало вирішальний вплив. Мексиканський муралізм призвів у 60-тих роках до значної популяризації настінного революційного живопису по всій Америці. Найбільше адептів було у США і Чілі, тобто в тих країнах, де мексиканські муралісти найбільше пропагували свій метод. У Каліфорнії, Шікаго, Новому-Йорку, переважно у кварталах мексиканських імігрантів (чіканос) з’являлося дуже багато “муралів”. Слово “mural” і у сучасному аерозольному мистецтві означає велику розмальовану стіну з наявною композицією. Латиноси заразили муралізмом і чорну общину Сполучених Штатів. Тому навіть у сучасному хіп-хопі (субкультурі переважно музичнотанцювальній) візуальна експресія (аерозольне графіті) займає вагому позицію. Зрозуміло, що hip-hop графіті – це варіація NY-райтинга, а не ідейного чорного муралізму, проте сама модель співвідношення “графіті – молодіжна чорна субкультура” була копією моделі “муралізм – чорна община”. Ця паралель наглядно демонструє ще одну річ. Сучасне графіті (те, яке пов’язується із експансією хіп-хоп культури по всьому світу ) має відверто тінейджерський характер, як і культура, що його адоптувала. В цьому одна з принципових відмінностей graffiti-culture від того, що відоме як street-art.

РАЙТИНГ. Саме такою є самоназва явища, відомого як графіті-арт. Додавати “арт” тут необхідно з огляду на те, що мотивація активістів райтингу – райтерів відрізняється від мотивації тих, хто свідомо чи не свідомо є творцем графіті. Райтери розглядають свою діяльність як індивідуально-групову напівмистецьку справу, яка поєднує в собі такі, начебто протилежні один до одного інтенції, як бажання прикрасити (естетизація) і бажання руйнувати, наносити шкоду (візуальна деструкція). Однак ці мотиви неможливі окремо один від одного. Негативний протестний жест нанесення шкоди - лише один з методів естетизації і має позитивне значення. Вандалізм ні якому випадку не є самоціллю. Тому райтинг не є графіті (див. розділ ГРАФІТІ). Якби це не було так, то ніколи б не було війни всередині субкультури райтерів – між райтерами (цей титул треба було ще заслужити) і тойерами (невмілими чи недосвідченими райтерами), ніколи б не стало можливим таке явище як Style Wars - не було б ні поганого, ні доброго стилю . Цей аспект був абсолютно незрозумілим для мас-медіа, тому преса нарекла райтинг “графіті” (я впевнений, що більшість райтерів навіть не знали такого слова). Отож, ототожнення ЗМІ принципового візуального повстання новойоркських тінейджерів (райтингу) з традиційним стихійним міським графіті, призвело до того, що “призирливий ярлик” прижився і став синонімом самоназви. Причиною такого ототожнення було ще й те, що основним принципом райтингу було писання свого імені чи псевдо, і це дуже вже нагадувало новойоркським журналістам мотивацію тої творчості, наслідками якої є вербальні шедеври на кшталт “тут був Вася”. Проте, з огляду на антисоціальність райтерів і нігілізм по відношенню до традиційних американських цінностей, паралелі з вандалізмом і криміналом, які проводила громадскість, були їм до вподоби. Інша річ, про яку не можна не згадати, говорячи про проблеми правильного розуміння графіті/райтингу є його проблемне відношення до хіп-хопу. Мені не раз доводилось чути, що графіті – це елемент хіп-хоп культури. В Україні, з огляду на наше колоніальне культурне становище, ще донедавна хіп-хопом вважався і скейтбординг, що вже просто смішно. Щодо графіті, то воно не є елементом хіп-хопу хоча б тому, що хіп-хоп – це музична party-culture, єдиними елементами якої є ді-джеїнг (запозичений з Ямайки і революціонізований скретчингом і трек-мейкерством), рап (традиційне негритянське трьохповерхове ритмічне сквернослів’я, яке стало виконувати функції тостингу (toasting), що мав місце у ямайській dj-традиції) та призваний доповнювати вищесказане бі-боїнг (окремі форми якого були і до, але зазнали гіпереволюції саме у хіп-хоп період). Хіп-хоп починається і закінчується на танцмайданчику (чи стріт-джемі). Багато райтерів були учасниками хіп-хоп руху, однак сам райтинг сформувався задовго ДО його появи. Хіп-хоп – це субкультура на якій найбільше спекулюють, а все тому, що її ототожнюють з типовою моделлю молодіжної субкультури, яка має свою хард-кор ідеологію, моду, сленг в той час як хіп-хоп зводиться лише до речей, про які йшлося вище. Хіп-хоп – субкультура не тотальна, про це свідчить відсутність дрес-коду. Чорна молодіжна мода, естетичні симпатії якої коливаються від вузьких штанів і культу adidas (Run DMC) до широких штанів і майок спортивних команд, ніяк не прописана у «статуті» хіп-хопу. Лише сліпий цього не бачить. Щодо всіх тих фетишів, які асоціюються у нас з хіп-хоп, то треба згадати той факт, що у середині 80-тих рап став автономним явищем, оскільки зазнав еволюції від другорядної і допоміжної присутності МС у хіп-хоп треках чи сетах до, так званого, hard-core rap, принципу, коли рап розтягувався на весь трек і ставав самоціллю. Це приблизило рап до рок-н-ролу (в кращому випадку), чи попу (в гіршому) з їх фетишизацією шоу, концертів, альбомів, скандалів, прикидів, тощо. Як наслідок, з’явилась поп-клоунада у вигляді матні до колін, ланців із знаками американської валюти і машин, що підскакують. Хіп-хоп не міг конкурувати з гігантською рап-індустрією, тому невдовзі вмер. На щастя, культура - не людина і здатна повставати з мертвих. Повертаючись до райтингу після такого затяжного історичного екскурсу, уникнути якого, однак, було неможливо, виділю основні, як на мене, його моменти. Райтинг з’являється як естетичний активізм тінейджерів, які продовжили характерний для доби пошук альтернативних “полотен” для мистецтва (попри нерухомий публічний простір, було відкрито й рухомий - поїзди метро). Від банального графіті його відрізняла саме естетична і бунтівна мотивація, про що свідчить подальша швидка еволюція явища від найпростіших форм (таги) до складніших (ряд нових жанрів і стилів). Дорісши до муралізму і галерейних виставок - райтинг остаточно сформувався. Можна було говорити про зовсім нову специфічну субкультуру із своїм сленгом, етичними і естетичними цінностями, візуальні досягнення якої лягли в основу так званого NewYork-стилю. Бум хіп-хопу (а потім і рапу) призвів до популяризації райтингу по всьому світу в якості одного з елементів новойоркської культури (а не як хіп-хоп елементу). Поза тим, найбільшою помилкою у сприйнятті райтингу стало нерозуміння його еволюційного характеру. Внаслідок цього, ню-йоркський стиль багатьма став сприйматися не як ЕТАП, а як ЕТАЛОН. Це призвело до дискримінації інших осередків графіті (зокрема європейських), які ще не встигли оформитись, і зазнавали ню-йоркізації, або з огляду на складність вимови даного слова, – хіп-хопізації. Оправившись після шоку, європейський графіті-арт поступово стає на ноги, породжуючи два основні рухи. Перший (ортодоксальний) - це конформістичне продовження новойоркського стилю, внаслідок якого відбулось таке-собі “побиття Америки” її ж зброєю. Творчість європейських традиціоналістів давно переплюнула усі досягнення американського райтингу. Давно має місце ре-експорт і центром графіті-культури є Європа. Другий (революційний) рух, розуміючи райтинг як процес розвитку, який ще не закінчився, - відкинув застій форм і принципів традиційної школи. Було продовжено еволюцію стилів і жанрів, поламано ряд стереотипів (серед яких, наприклад, нічим не мотивований і агресивно-диктаторський культ аерозольного балону як єдиного вартого уваги інструменту райтера). Крім того було враховано досвід багатьох інших форм вуличних візуальних продукцій. Варто згадати зовнішню мальовану рекламу в Європі 20-30-

graffiti.org.ua


!exact. Веб Дизайн Студия !exact. Web Design Studio:Создание и раскрутка сайтов, Хостинг, регистрация доменов и прочее Rambler's Top100 организации рядом, поиск, banksy iphone backgrounds